А в украинском языке - «шлюб».
Укладення шлюбу називають одруженням, одружену жінку — дружиною, особу чоловічої статі у шлюбі — чоловіком, а подружню пару — подружжям. Етимологічний словник української мови надає походження від пол. lub «обітниця» або дав-рус. слюб «з'єднання за любов'ю». Між тим, у польській слово має лише значення «складення шлюбної присяги», та спільнокореневе zalubiny «шлюбна церемонія або заручини» (другі частіше переносно), тоді як в українській «шлюб» — «родинний союз, співжиття чоловіка й жінки за взаємною згодою» і лише потім «клятвена обітниця, присяга». Водночас в українській здавна побутує слово «слюб», як і спільнокореневе «злюбитися». Вираз «дати слюб» означає «повінчати» (у Грінченка «дати шлюб»), а не «дати обітницю» чи «дати клятву».
Сожительство двух людей - брак, ведь брак – нечто неполноценное и временное, а венчанное таинственное соединение двух сердец – шлюб. Очень подробно и актуально наставляет по поводу семьи святитель Иоанн Златоуст. Он считает союз между мужчиной и женщиной глубоким и таинственным, его можно сравнить только с величайшим из таинств – единением Христа с Его Церковью. И в этом случае святой идет за мнением святого апостола Павла. Общность и единство, царящие в паре влюбленных, правдиво представляют таинственный союз Христа и Церкви. В Таинстве брака двое сливаются в одно, в нераздельное целое, так же, как это есть в единении Жениха-Христа с Невестой-Церковью. Связь между союзом человеческого брака и союзом Христа с Церковью имеет решающее значение для супружеской жизни.
